Це світ невдах, приречених на успіх. Світ боягузів, які корчать з себе героїв. Світ романтиків, котрі з усіх сил переконують в своєму цинізмі. Це самотній світ скупчення адаптованих інтровертів. Ера пофігізму, а не свободи!!! Вони постійно хворіють, постійно бігають, постійно виконують чужі бажання. Вони проживають життя в кредит, зв’язують себе вузлами комфорту і абсолютно все зводять до того, як заробляють на життя. Влаштували тут комедію манер, драму моралі, соц..перепис проституток. Дивно, що у своїй симетричності кожен вважає себе унікальним… Я - класичний представник зіпсутого покоління, типовий конформіст без особливих талантів, який страждає на невиліковну апатію, пересувається поміж ін’єкцій швидкого сексу та рятується ненормованими дозами алкоголю. Інколи я записую ці короткі уривки, щоб хоч якось перед собою звітувати. Мене давно ніщо не зачіпало: ані мінливі вогні мого міста, ані його погодні примхи, ані звабливі жінки з феромонами їх доторків. Життя - як програма телепередач, яку перемикаєш пультом від нудьги. Люди граються в рольові ігри – сценарій написаний, фрази давно завчені, інтерес має свої причини: дружба, кохання, відданість. Ми маємо платити, щоб отримати натомість. Запитувати те, на що маєш власну відповідь. Вести розмову у руслі, в якому тобі зручно. Головне - не зірватись! Цінностей не буває! Важливий лише компроміс з собою. Потрібно знайти позицію, від якої відштовхуватися. Спробувати все, і не зруйнувати те, що було до того. Знайти щось своє, і не сумніватись, що воно твоє, а не кимось нав’язане… Істини життя? Кожен живе як хоче, і ніхто не знає, як правильно… Іван Байдак @ "Full Package"

Теги других блогов: самотність пофігізм компроміс